Читать книгу Зміщення спектра онлайн
36 страница из 64
За кілька днів до Святвечора він теж так її проводжав. На запитання вона відповіла, що святкує вдома, і, якщо має охоту, то ввечері, «звичайно, після того твого родинного», він міг би зайти до неї, бо вона «ліпить найкращі у світі вареники з капустою та грибами».
Вона запросила його до себе додому! Надя вирішила впустити його у свій світ! Він пригадує, коли повертався додому, у трамваї раптом захотів співати…
Він ще ніколи не очікував Святвечора з таким хвилюванням. Навіть коли був ще маленьким хлопчиком, який відраховує перед сном, «скільки ще разів треба спати», щоб отримати подарунки під ялинку, він не чекав того вечора з таким нетерпінням, як тоді. Він перерив усю мережу, але зрештою знайшов у Польщі магазин, де продавали найкращі акрилові фарби для розпису скла – найбільшої Надиної пристрасті. «Ніякі підробки, лише імпортовані з невеличкої фабрики в Португалії дають найвищу щільність зображення», як звикла говорити Надя. Він не мав уявлення про те, що саме означає «щільність зображення», але він добре пам’ятав ту Португалію. Він знав, що саме цим, а не іншим дарунком, принесе їй найбільшу радість. Аби мати певність, що він встигне за тими фарбами, – не вірив обіцянкам ані службі кур’єрської доставки UPS, ані терміновій доставці через DHL, не кажучи вже про Польську Пошту, – кільканадцять годин тягнувся поїздом з трьома пересадками на «далекий схід», як назвав це Вітольд, який не міг зрозуміти, що заради «якоїсь панянки можна з власної невимушеної волі стільки часу контактувати з компанією PKP»[7]. Він навіть не намагався йому пояснити, що Надя не була для нього «якоюсь панянкою». Він знав, що не мусить. Віт, за своєю природою, спочатку все висміював, потім переводив на цинічний сарказм, і, нарешті,– коли усвідомлював, що насміхається з важливих для нього речей, – обертав усе на здивування та захоплення. Тому Віта треба було перечекати. Як стверджувала Маріка, «Віткацій – афективно біполярний, від сарказму до сльозливих емоцій йому зазвичай потрібно чверть години». Так було і цього разу. Це Віт привіз його на вокзал, звідки він вирушив на край Польщі до маленького містечка неподалік від Холма, щоби особисто забрати фарби для Наді. Віт також чекав його вночі на пероні, коли з великою картонною коробкою після кільканадцятьох годин подорожі він повернувся «із далекого сходу».