Читать книгу Винуваті люди онлайн

109 страница из 113

* * *

Юліан сидів на неприбраному ліжку та сторожко водив очима за хаотичними рухами дружини. Вона, немов метелик, зловлений у скляну банку, металася покоєм – від шафи до люстра, від люстра до комода, а потім знову до шафи. Навіть якби Юліан чи Зосія прив’язали Марусю мотузкою до стільця, вона, певно, і тоді вирвалася б із будинку. Хай в осінню негоду, до Юліана в чайну, у ставищанський костел – куди завгодно, аби тільки бути серед людей і відволіктися від думок про Василя. Марусі здавалося, якщо вона лишиться сама в Юліановій спальні, то просто збожеволіє.

– Марисю, серце, поглянь, що робиться надворі… Зважай!

Маруся лише кивнула на знак згоди й подумала, що варто вдягтися тепліше. Власне, увесь Марусин гардероб складався з речей, перешитих ще весною з одягу графині Браницької, який та вже не носила. Речі, хай і не нові, були з дорогого краму, мали цілком пристойний вигляд. Маруся прочинила дверцята чималого старовинного шифоньєра, на мить замислилась і витягнула звідти довге пальто зеленого сукна, обшите по коміру й рукавах лисячим хутром. У пальті точно не замерзне.