Читать книгу Винуваті люди онлайн

105 страница из 113

– Юліане Казимировичу, розберімося по честі, – глухо заговорив Флор, щойно за Марусею зачинилися двері. – Я доньку віддавав не в попихачі пані Зосії…

Флор хотів був сказати ще різкіше. Йому на язиці крутилося і «Як це так, що ви у себе вдома не годні ладу навести?», і «Чому дозволяєте збиткуватися над вашою ж дружиною у вашому ж домі?» Утім, коли старший машталір підняв очі на Ясенського, який побуряковів на виду та смикав себе за вус, зрозумів, що достатньо й того, що вже сказано.

– Так що ж мені, жону за пояс заткнути й весь час при собі мати? Ви ж добре знаєте, що я цілий день у чайній…

– То й Марусю беріть із собою. Вона знає грамоту, працьовита, навчена різному від графині. Хай вам помагає, – уже не так упевнено сказав Флор, нищечком спостерігаючи за реакцією зятя.

– Мені брати дружину до чайної? Щоб вона мені там допомагала?

– Ну! Беріть із собою, хай там знайде якусь справу, хоч би й вишивала хрестиком, аби тільки вдома не сиділа й не дратувала вашу сестрицю…

– Слово честі, дорогий мій тестю, якщо ви вважаєте, що так буде краще…