Читать книгу Винуваті люди онлайн

104 страница из 113

– Як добре, пане Ясенський, що ви заїхали по дружину, бо вечоріє, довелося б їй у батька заночувати…

Графиня Браницька швидко встала, розправила турнюр, від якого не могла відмовитися навіть удома, вважаючи його вкрай елегантним, і стала прощатися. Вона всім своїм видом показувала, що не бажає втручатися в чужі сімейні справи. На Ясенського війнуло солодкою вербеною – улюбленими парфумами пані Лідії. «Треба б і Марисі такого парфуму замовити», – геть недоречно подумав Юліан.

– Не будьте такі суворі до Марисі, пане Ясенський, відпускайте її хоч іноді до нас!

Графиня Лідія дозволила собі всміхнутися. Вона добре роздивилася вузькі, за останньою модою, штиблети, добротні шкіряні краги й куртку для верхової їзди, у які був одягнутий Ясенський. «Бач який дженджик! Не такий він і страшний, як про нього люди кажуть. Ну завів чайну, але ж гроші заробляє, не те що мій бідний Владіслав, який лише спускає все, що має…» – подумала пані Лідія, розкланюючись.

Юліан Ясенський чемно приклався до ручки графині. «От стара карга… А мене в гості не зве, лише дружину…» – Юліан по-своєму витлумачив слова Браницької, поглядом проводжаючи її до дверей. Він хотів чимшвидше забрати дружину й рушити додому, але тесть раптом сказав, що має розмову. Довелося сісти біля тестевого бюрка, ніби якомусь прохачеві, що прийшов домовлятися за злучку чи торгувати коней. Флор скосив очі на доньку, а тоді наказав їй винести самовар, махнувши рукою в невизначеному напрямку.