Читать книгу Винуваті люди онлайн

107 страница из 113

– Підлила… – шепотіла посинілими від старості вустами Пріся.

– Яке там! Підсипала свяченого маку йому в слід! – гнула своє розчервоніла від пічного жару Дарка.

Зосія ж лише буряковіла та клала на себе широкий хрест:

– Підлила… Підсипала… Чи не всеєдно? Любовний пристріт! Чорти б її вхопили! Хай боронять нас Ісус і Матка Боска від відьом і їхніх чарів…

Загалом челядинцям, перейнятим своїми справами, було байдуже до Марусі. А от Зосія Казимирівна оголосила невістці справжню війну. Спеціально замикала вітальню й ховала ключа, бо завважила, що Маруся могла по кілька годин грати на піаніно, яке там стояло. Пізніше стала замикати й братів кабінет, бо там була велика книжкова шафа, з якої невістка витягала старі фоліанти й читала. Зосії Казимирівні здавалося, що такі тонкі матерії, як читання та гра на піаніно, властиві лише шляхтянкам, а холопки можуть хіба вишивати. Зосія кликала невістку до столу, лише коли Юліан був удома. Маруся могла цілий день просидіти сама зі своїми думками й вишивками, які скуповував для неї Ясенський на ставищанському базарі. Одна тільки ряба Настка мала серце до молодої пані, але це ніяк не могло зарадити. Дівка-переросток не сміла перечити Зосії Казимирівні, хіба крадькома могла занести Марусі кухоль молока й булку.