Читать книгу Винуваті люди онлайн

43 страница из 113

– Я ж до тебе як до брата рідного… А ти мого сина зневажив… Недарма ж ти наполігся, щоб мого Василя взяли в обоз! Василь поїхав, а ти Марусю панові взявся продавати… – скреготнув зубами Гива. – Паскуда ти… паскуда з паскуд…

– Чи ти п’яний? Чи що тобі сталося? – Флорові не було куди подітися, бо Гива навис над ним, мов судний день. – Брат не брат… Усяк про себе дбає, і ти на моєму місці вчинив би так…

Флор не договорив, бо Гива зненацька штовхнув його. Флор Ігнатович не втримався на ногах і полетів під власний ґанок. Гива кинувся на нього зверху й узявся товкти кулаками, виказуючи за Василя й Марусю. Перші важкі краплі впали на лиця обох чоловіків, і від цього здалося, що вони плачуть.

– Дядьку, що ж ви робите? Пустіть батька!

Маруся, яка почула ґвалт і вибігла надвір, кинулася Гиві на спину, але він струснув її, немов кошеня, і далі гатив Флора куди прийдеться. «Рятуйте!» – кричала Маруся, але дощ, що впав раптово, як це часто буває влітку, глушив її слова, накривав скляною стіною, обпікав холодними краплями.