Читать книгу Винуваті люди онлайн

45 страница из 113

Уклавши батька, Маруся стягла з нього сорочку й закусила губи, щоб не заплакати. Скрізь по Флоровому тілу були криваві сліди від Гивиних кулаків. Проте найдужче постраждала голова нещасного Флора: біля вух запеклася кров, а з правого ока сочилося щось непрозоре. Маруся внесла води й узялася обмивати батька від крові та бруду. Швидко вода в мідниці стала майже чорна.

– Тату, таточку, скажіть що-небудь…

Раптом Марусі здалося, що Флор не дихає, і вона знову стала його термосити. Батько застогнав і на мить розплющив ліве око. «Живий, – зраділа Маруся. – Але йому треба лікаря. Може ж, графиня з самого ранку пришле когось по мене? Отоді вже хтось поїде до Ставища по доктора». Маруся, звісно, не знала, що графиня Лідія зустріла в ставищанському костелі Вікентія Монтрезора й поїхала до його маєтку подивитися на золотих рибок. Слово за слово, і графиня лишилася до вечері, а тоді вирішила й заночувати в пана Вікентія, тим паче що Монтрезорова небога дуже її про це просила. Ніхто в маєтку не знав, де поділася графиня після служби. Лідію Браницьку відшукали аж наступного дня, щоб повідомити про пожежу в її маєтку, від якої, на щастя, ніхто не постраждав.