Читать книгу Винуваті люди онлайн

48 страница из 113

– Йогане Карловичу, татові доктора треба… Пошліть когось у Ставище по лікаря… Христом Богом вас прошу! Ми заплатимо. У батька є гроші…

Маруся терла кулаками очі, як маленька, і Йоганові Карловичу стало шкода її. «Винна чи не винна – згодом розберемося. Справді-бо, треба старшого машталіра рятувати», – подумав німець, а вголос запевнив Марусю, що зараз таки пошле по лікаря, навіть сам по нього поїде, бо йому треба до Ставища. Маруся нетерпляче шморгнула, і німець поспішив вийти. Він і сам був радий забратися з Флорової хати, бо вигляд потовченого господаря наганяв на нього паніку.

Маруся трохи заспокоїлася. Вона повірила, що допомога вже близько. Лише на хвилинку прилягла на ліжко, щоб трішки відпочити, а прокинулася вже надвечір. Лікаря все не було.

* * *

Так сталося, що того дня ставищанський лікар Дувід Янкелевич Пакеншилер був із самого ранку в тяжкого пацієнта й повернувся до себе назавтра надвечір. Йоган Карлович лишив записку, яку лікареві подали, щойно він з’явився вдома. Дувід Пакеншилер зрозумів, що йдеться про тяжке каліцтво, яке потребує термінового втручання, але був дуже втомлений і справедливо розсудив, що перші години безнадійно втрачено. Хворий або виживе кривим на одне око, або помре, якщо рану інфіковано. І все відбудеться незалежно від його допомоги. Лише ранком третього дня Дувід Янкелевич заявився зі своїм шкіряним саквояжем до Флора й заохав. Флорове око до того часу витекло, і зарадити вже було нічим.