Читать книгу Винуваті люди онлайн

47 страница из 113

* * *

Кволий ранок, що ледь зводився на ноги після нічної бурі, не приніс бажаного полегшення. Флорові ставало дедалі гірше, а Маруся вже хиталася від утоми. Вона вмилася, переплелась і вже зібралася йти по допомогу, коли у двері постукали. На порозі стояв панський управитель Йоган Карлович, білобрисий німець, у віданні якого був цілий маєток. Зранку йому доповіли, що з Флором сталася пригода.

– Була бійка? Хто це так потовк батька?

Управитель, побачивши Флора, швидко зметикував, що той із кимось побився. Маруся втупилася в підлогу й не знала, що відповісти. Якщо скаже правду, Василевого батька закриють у холодну, викличуть околодочного, а тоді невідомо, чим діло скінчиться… Маруся пожаліла Гиву й вирішила його не видавати.

– Батько, здається, упав із коня… – поволі видушувала із себе брехню.

– З коня? Я правильно зрозумів баришню? – здивувався Йоган Карлович.

– Так… Упав учора ввечері…

Управитель, звісно, не повірив жодному Марусиному слову. Він добре знав, що Флор давно сам не об’їжджає коней. «Щось тут не те. Темнить дівка…» – Йоган Карлович узявся оглядати кімнату, але нічого підозрілого, крім купи закривавленого шмаття, не побачив. «Не могла ж донька сама його потовкти?» – такої думки управитель не міг навіть припустити й узявся заново розпитувати Марусю, але вона не витримала й перебила управителя: