Читать книгу Винуваті люди онлайн

75 страница из 113

Коли сонце почало хилитися до заходу, Флор таки встав з-за столу, щоб вернутися в графський маєток затемна. Тітка Олена заходилася незграбно стягати з молодої вельон і вінок, чим викликала неабияке обурення Ясенського. Він мріяв сам зняти вінок із дружини.

– Пшепрашам, тето, що це ви дієте?

Юліан підскочив до тітки, але було вже пізно. Тітка Олена, боляче смикаючи Марусю за коси, уже зняла з її голови всі прикраси й натягнула шовкову хустку, яку вибрала разом із Флором на ставищанському базарі.

– Не годиться їй уже красуватися. Вона вже ваша жінка…

Тітка Олена намагалася втовкмачити підпилому шляхтичу суть обряду, який щойно відбувся, але він лише сердито морщився на її мову. Тітка образилася й закопилила губи. Добре, що Флор розкланявся й розцілувався з Ясенським і позадкував до виходу. «Ноги моєї більше тут не буде», – ледь стримувалася тітка Олена, не підозрюючи, що цього разу її бажання цілком збіглися з бажаннями господаря дому.

Попрощавшись, усі поспішили надвір проводжати Флора Ігнатовича з ріднею. Маруся, проходячи повз кімнату Зосії, почула глухі схлипування. Зосія Казимирівна наодинці оплакувала зганьблене ім’я свого шляхетного роду. Коли Флор на простому возі, яким приїхали з панської економії Олена з донькою, виїхав за ворота, Маруся відчула таку безвихідь, що, здавалося, якби її воля, побігла б слідом за батьком.