Читать книгу Загадкова кімната онлайн

38 страница из 105

Найменше мені кортить, щоб у них склалося враження, що я одна з тих вимогливих пожильців, які постійно скиглять і нарікають на кожну дрібничку.

Аж тоді дещо спадає мені на думку.

– А ключ від самої кімнати ви мені дасте?

Відповідає Марта. Вона у своїй запаморочливій сукні й досі стоїть у дверному прочілі, вільготно зціпивши руки в замок. Я помічаю, що нігті в неї вкриті яскраво-червоним лаком.

– В цьому будинку жодна кімната не замикається. Ми з Джеком вирішили, що єдина умова, за якої ми зголосимося на те, щоб у нас жила чужа людина, – це принцип обопільної довіри.

Мені варто наполягати на ключі. Певна річ, це ж звичайний пункт такого штибу угод? Як іще я можу захистити своє право на особистий простір?

Але натомість я квапливо погоджуюся:

– Так, звісно.

Не сказала б, що це дуже мене тішить, але скандал через це влаштовувати не варто, я не можу втратити нагоду тут оселитися.

Відтак Джек тицяє в двері й каже дещо, що трохи мене заспокоює.

– Там он є засувка, тож просто замикатиметеся, якщо захочете побути наодинці.