Читать книгу Загадкова кімната онлайн

39 страница из 105

Він підходить до дружини, зупиняється обіч неї. Дивлячись на них, що стоять пліч-о-пліч, я не можу позбутися думки про те, як химерно вони виглядають разом. Жодний у світі макіяж, ботокс і філери не в змозі приховати, наскільки насправді вона старша від нього. Його татуювання й зачіска не пасують до її вишуканості. Втім, мені майже тієї ж миті стає соромно за власні паскудні думки.

Аж тоді я дещо згадую. Мені начхати на Джека й Марту. Єдине, що наразі має значення, – це кімната. І вона моя.

– Є приміщення, доступ до яких ми для пожильців обмежуємо. – Марта перелічує їх, знову наголошуючи на тому, що до переліку входить і сад. І це про дещо мені нагадує.

– Тоді, після оглядин… Я стикнулася з вашою сусідкою, такою літньою пані. Вона щось таке казала про свій садок…

Вони обоє помітно напружуються. На біса я це бевкнула? Мені ж зовсім не треба, щоб вони зважили, буцімто я – нишпорка, яка пхатиме носа до їхніх справ? А це їхні справи – хай там що відбувається між ними й сусідкою, це не має жодного стосунку до мого перебування в цьому будинку.