Читать книгу Загадкова кімната онлайн

72 страница из 105

Втім, це не мій будинок, а її.

– Можете відповісти на одне запитання?

– Так, звісно.

Обличчя її почасти вкриває дим.

– Чому б вам просто не зібрати речі й не поїхати? Була б я на вашому місці, то саме це й зробила б.

– Я вже казала вам. Я підписала угоду і збираюся діяти відповідно до неї. Зараз не так уже легко знайти таку гарну й зручну кімнату, як оця. А що стосується всієї цієї історії з шампанським і…

Вона перериває мене.

– Я знаю, звідки у вас у кімнаті взялося шампанське й келихи. Їх приніс Джек, еге ж? Він бо думав, що мене того вечора не буде вдома. Але я не такою мірою дурна.

Мене дивує це раптове зізнання.

– Тоді вам відомо, що я не зробила нічого поганого. І, отже, у вас ще менше підстав вимагати від мене, щоб я поїхала.

– А я думаю, що причин поїхати у вас чимало. Я б не зголосилася жити в будинку, де першого ж вечора господар вдирається до моєї кімнати з алкоголем і презервативом напереваги. Втім, про презерватив забудьте, він не такою мірою завбачливий.

Мене вражає, як добре вона, виявляється, знає свого чоловіка. Чому ж тоді залишається з ним? Невже не почувається приниженою?