Читать книгу Загадкова кімната онлайн

74 страница из 105

– Скільки вам років?

– Двадцять п’ять.

Вона киває.

– А мені сорок три.

На мить затинається, а тоді зізнається:

– Ну добре, сорок вісім.

«З хвостиком», – шалено кортить додати мені; адже їй достеменно вже за п’ятдесят.

– Знаєте, бути дружиною набагато молодшого чоловіка, такого як Джек, – це нелегко. Коли тебе раз у раз мають за його матінку, а чи вважають, що твій чоловік – такий собі жиголо. Це дуже нелегко.

Шаріюся, згадавши, як сама вважала її його матусею.

– Уявляю.

Вона вже не здається засмученою – радше ображеною.

– Ні, не уявляєте. Ви навіть не здатні нічого подібного собі уявити. Знаєте, коли мені було стільки років, скільки оце вам зараз, чоловіки просто переслідували мене, наче собача зграя. Все, що я мусила зробити, – це кинути палицю й дивитися, як вони мчать за нею наввипередки, заходячись гавкотом. Вони несли мені цю палицю, потім ставали на задні лапи й висолоплювали язики. А тепер… – голос її гірко зривається, – тепер вони кепкують у мене за спиною. Ви навіть не уявляєте, як воно.