Читать книгу Загадкова кімната онлайн
70 страница из 105
– Чого вам? – питаю крізь зуби.
– Можна поговорити з вами наодинці?
Це не Джек. Це Марта.
Розділ шостий
Прибираю стілець і відсуваю засувку. Нерішуче відчиняю двері й крізь шпаринку бачу, що моя відвідувачка сама. Схоже, підстав не впускати її немає. Врешті-решт, це ж її будинок.
Щойно опинившись у кімнаті, Марта помічає перцевий балончик і «тривожну кнопку» в мене в руках. Похмуро всміхнувшись, вона каже:
– В цьому немає потреби, Лізо. Переймаєтеся через Джека? Не варто, він вас не скривдить. Як то кажуть, дим є, а вогню немає.
Я трохи ніяковію, хоча й досі маюся на бачності. Втім, балончик і кнопку кладу на камінну полицю. Марта босоніж, а через це ілюзія того, що вона дуже висока, яку створювали її запаморочливі підбори, зникла. Вона й досі вбрана в дорогезний чорний костюм – наче для виходу кудись у розкішне місце. Можливо, вона взагалі завжди так вдягається. Не знаю, що в неї за парфуми, але вони делікатно-солодкі, не настирливі.
За вікном уже майже сутінки. Єдині джерела природного світла в кімнаті – люкарна й мансардне вікно, тому тут доволі темно. Мабуть, через це до мене раптом доходить, яка запаморочливо гарна моя господиня була замолоду. Витончені вилиці й високе чоло вишукано підкреслюють красу цих невимовно гарних зелених очей. Марта о своїй золотій порі, либонь, розбила чимало сердець, була завжди в центрі уваги, і мені вкотре вже стає цікаво – це ж як вона примудрилася вклепатися в цього свого чоловіченька?