Читать книгу Загадкова кімната онлайн

68 страница из 105

– І вас вони також намагалися викинути? – пошепки питаю в чоловіка, який залишив прощального листа, наче він зараз тут, у цій-таки кімнаті.

Вирішую називати ту записку прощальним листом. Передсмертний лист – то таке неприємне словосполучення. «Передсмертний» – через скупчення приголосних слово схоже на удар ножа. Прощальний лист і досі лежить на столі, де я залишила його напередодні ввечері. Грець, якого ж дідька я його не сховала? Почуваюся так, наче знехтувала останньою волею людини, яка залишила цей світ в один з найпаскудніших способів – вкоротивши собі віку. Обережно складаю лист і кладу його під подушку, поруч із бузковим шарфом.

І ще раз ретельно перечитую угоду. І знову. Передивляюся свої речі, щоб переконатися, що в мене немає нічого, що могло б бути витлумачене як порушення, – от наприклад, щоб у сумці в мене не сховався якийсь несанкціонований відвідувач. Ніщо не завадить їм вдертися до моєї кімнати, коли мене не буде вдома. Уявляю, як Джек почне тут нишпорити, намагаючись знайти ще щось, що він може використати як привід мене звідси випхати. Але я не збираюся давати йому такої нагоди. Мені й справді варто було попросити когось вивчити ту угоду, перш ніж я її підписала, але тепер уже запізно побиватися через це. Втім, зважаючи на те, як вони обоє знітилися, коли я згадала про суд, можливо, на нові підступи їм духу забракне.