Читать книгу Загадкова кімната онлайн

73 страница из 105

– Я знаю свої права. Вам не вдасться мене звідси витурити.

Марта зводиться, підходить до вікна, викидає цигарку. Коли вона знову сідає, то негайно прикурює наступну. Тепер я помічаю, що руки в неї ледь помітно тремтять.

– Ви з ним спали?

В мене аж щелепа відпадає.

– Але ж… звісно, що ні!

Вона витягає пальці вільної руки.

– А навіть якби й так, я б не стала вас винуватити. Він – вродливий хлопчик. І, відверто кажучи, хоча певні недоліки в мене є, але я не святенниця. Я й сама кілька разів скакала в гречку, а отже, не в тому становищі, щоб когось критикувати за це.

– Я. Не. Спала. З. Ним.

Ця «балачка жінки з жінкою» щось стає якоюсь надто особистою й незручною. Цікаво, до чого Марта веде. Вона ж достеменно з’явилася в мене не для того, щоб обговорювати подружні зради? Про це свідчить її поведінка. Закладаюся, Джек відрядив її сюди з якимось повідомленням, але я поки що не збагну, про що йдеться. Навряд чи про те, щоб я забиралася. Я ж уже пояснила, що не збираюся цього робити.

Марта, здається, поринула в роздуми. Аж тоді вона питає: