Читать книгу Загадкова кімната онлайн
78 страница из 105
– А чи вам відомо, що колись це була кімната челяді? Можете собі уявити, як воно – відгарувати цілісінький день там, унизу, а потім, уже ввечері, ледве тримаючись на ногах, дертися до себе під самісінький дах?
Мені кортить відповісти: «Ще й як можу, адже мені доводиться щоразу дертися сходами, повертаючись із туалету».
Втім, я вирішую промовчати й видушую усмішку.
– Не хвилюйтеся, Марто, все владнається.
Розділ сьомий
Прокидаюся в остудній темряві – на підлозі, геть мокра від поту, з прив’язаною до ліжка лівою ногою. Вузол шарфа затягнувся, тканина боляче вп’ялася мені в кісточку. Обличчям струменять сльози відчаю. Я в розпачі, адже ці сни повернулися.
Дехто страждає на мігрень. Ці люди наперед відчувають, що наближається напад. Єдине, що вони можуть зробити, – це намагатися уникати можливих факторів ризику й приймати знеболювальне. А коли починається напад, єдиний вихід – це зачаїтися десь у тихому місці й чекати, поки минеться. А я от страждаю не на мігрень, а на жасні сни. Інколи ці напади тривають по кілька днів поспіль, а буває й таке, що по кілька тижнів. Потім на деякий час жахіття дають мені спокій. Часто перепочинок триває місяці чи навіть роки, тому я встигаю вирішити, що вже все, минулося й по всьому.