Читать книгу Загадкова кімната онлайн

79 страница из 105

Але потім жахіття повертаються й мстяться мені за самовпевненість. Я наперед відчуваю їхнє наближення, я знаю свої «фактори ризику», але жодні медикаменти мені не зарадять, і просто лежати в тихому місці й чекати, поки минеться, я теж не можу, бо там-таки, в тихому місці, вони на мене й напосядуться.

А найбільше мене лякає те, що оцей будинок сам по собі – фактор ризику.

Ці сни сняться мені, відколи я себе пам’ятаю. Маленькою я підхоплювалася, заходячись криком, і батьки мчали до моєї спальні, вирішивши, що хтось на мене напав. І на мене таки дійсно нападали, але тільки в тих жахачках, що поймали мою уяву. Батьки обіймали мене, тато заспокоював, мама мовчки плакала. Під час цих нападів страшних снів спокою мені не було й удень також. Почасти через те, що я була страшенно виснажена, але на додачу я не була цілком певна того, що все те, що відбувалося в моїй дитячій свідомості, була всього-на-всього вигадка. Батьки і вчителі були такою мірою налякані моїм станом під час цих нападів, що мене відрядили до дитячого психолога.