Читать книгу Загадкова кімната онлайн

81 страница из 105

Прощальна записка.

Джек, який напосівся на мене.

Джек і Марта, які намагалися витурити мене звідси.

Вороже налаштована сусідка.

Марта мала рацію. Треба пакувати речі й вшиватися.

Ні. Це не варіант.

Забираюся на ліжко. Трохи послаблюю вузол на нозі. Тягнуся по телефон і навушники. Натискаю відтворення. Заплющуюся. Поринаю в композицію Емі Вайнгаус «Wake Up Alone». Неймовірна сумна пісня, але мелодія заколисує мене, заспокоює, жене геть мій переляк.

Тіло починає розпружуватися, дихання вирівнюється, сповільнюється. Я поринаю в дрімоту…

Але там, у темряві, вони на мене чатують. Я це відчуваю. Оті здоровенні постаті, вдвічі вищі від мене, з достеменно людськими обрисами. Вони зазирають у люкарну й мансардне вікно. Ховаються за зачиненими дверима кімнати. Але я знаю, що вони там. Я бачу їхні огидні, зловісні пики. Бачу ножі й голки в них у руках. Вони чекають. Чекають, поки я засну, щоби вдертися в мої сни й нести мені смерть, поки я гомзатимуся, сколочуючи ліжко, знемагатиму від болю й кликатиму маму.