Читать книгу Загадкова кімната онлайн

82 страница из 105

Злякано труснувши головою, виборсуюся з лабет напівсну. Навушники й досі в мене у вухах. Перед очима все пливе. Знову натискаю на кнопку відтворення. Емі вдруге починає заколисувати мене. Тіло моє важчає, напруження полишає мене. Я відчуваю, що цього разу засну. Жасні силуети зникають. Але я знаю, що вони терплячі. Вони повернуться іншої ночі, і то незабаром.

* * *

Наступного ранку, щойно я ступаю на сходовий майданчик другого поверху, мостини зрадницьки риплять під моїми капцями. Хай йому грець! Останнє, чого мені кортить, – це розбудити Марту й Джека. І річ не в тім, що я їх боюся. Просто якось обійдуся без проблем і протистояння з чоловіченьком моєї домовласниці. Хоча я дуже сподіваюся, що Марта спромоглася вмовити його і він тепер мене не турбуватиме й не гостритиме на мене зуб.

Завмираю на мить, вичікуючи. Ні, з сусідніх кімнат не чути ані звуку.

Навшпиньки спускаючись сходами, я почуваюся геть змореною. Не знаю, скільки годин мені вдалося проспати, але цього геть мало. Я наче справдешній зомбі.