Читать книгу Загадкова кімната онлайн

80 страница из 105

Вона намагалася приховати це, але я бачила, що мої історії про чудовиськ, озброєних ножами, сокирами, мечами, кинджалами й велетенськими голками, її неабияк спантеличили. Ці чудовиська ганялися за мною по будинку, намагаючись убити. А ще був біль. Господи, який нестерпний біль! А ще були інші сни, абстрактні, які взагалі не мали жодного сенсу – мішанина мінливих обрисів і кольорів. Ці сни переслідували мене, несли смерть.

Єдиний спосіб, у який психолог змогла дати всьому цьому раду, – це поставити мені діагноз «високофункціональний соціопат з підвищеною тривожністю» й заявити, що мене, мабуть, цькують у школі. Певна річ, батькам і вчителям вона озвучила трохи відцензуровану версію.

Мій новий будинок – ідеальне середовище для нічних жахіть. Вдень це величний вікторіанський маєток, а вночі він перетворюється на трохи моторошне готичне обійстя – можна завиграшки уявити, що десь тут влаштував собі кубло вампір. Вдень це тихе місце, де можна відпочивати чи працювати. Вночі тут постійно якийсь шум. Деревина зсідається й розширюється, стає вологою й потім висихає. Звідси це постійне тріскотіння, через яке виникає враження, наче тут, усередині, дихає якийсь велетень, наче й сам будинок – живий.