Читать книгу Загадкова кімната онлайн

85 страница из 105

Мене поймає трем невимовної огиди. Моє найгірше нічне жахіття. Миша. Затискаю собі рота долонею, не в змозі поворухнутися. Її хвіст міцно затиснутий металевою пащекою мишоловки. Миша прямує до каміна, аж раптом передумує. Тягнучи мишоловку за собою, наче санчата, вона в розпачі порскає під ліжко.

В кімнаті западає тиша. Я надто налякана, щоб скрикнути. Не знаю, звідки взявся цей спомин, але в мене в пам’яті зринає видиво – мертва миша, яка витріщається просто на мене величезними мертвими очима. Вона зовсім поруч, майже впритул до мене. А я з якоїсь причини не можу втекти. Вона от-от накинеться на мене, промчить по мені своїми скаліченими лапами, своїми брудними пазурами просто по моїй вкритій сиротами шкірі, хвіст ковзне по моїх зведених криком губах…

Зараз я така сама закам’яніла, як тоді, у цьому химерному спомині.

Я ж питала Джека, чи є в будинку миші, коли приходила на оглядини. Питала ж? Шарудіння під ліжком жене в мене з голови ці думки. Воно спонукає мене до активних дій. Одним стрибком долаю всю кімнату. Відштовхую стілець, смикаю ручку. Захряскую за собою двері й хапаю повітря, не в змозі відхекатися. Оте маленьке створіння проти великої дорослої мене? Знаю, яка це дурість, але я не здатна цього витримати.