Читать книгу Загадкова кімната онлайн

86 страница из 105

– Дже… – Я затинаюся, хоча страх поймає мене все дужче.

Я знаю, він усе владнає, але останнє, що мені треба, – це щоб оцей от любитель розпускати лабети з’явився в мене в кімнаті.

Але ж стривайте, я ж не зможу провести цілий ранок, похлинаючись страхом під дверима! Мені треба збиратися на роботу!

Раптом мені спадає на думку, що, якби в мене був віник, я б могла випхати мишу на майданчик, а там хай собі чекає на появу Джека – Марта, мабуть, надто витончена пані, щоб вирішувати подібні питання. Або ще краще – оце маленьке чудовисько могло б десь подітися до того моменту, як я зважуся повернутися в кімнату. Вони ж справдешні Гудіні, ці малі тварюки…

Озброївшись позиченим у комірці під сходами віником, я обережно прочиняю двері й прослизаю в кімнату, спиною притискаюся до стіни. Опускаюся накарачки й зазираю під ліжко. Воно й досі там. Наче в засідці. Дивлюся на нього. Воно завмирає. Можливо, миша заціпеніла від жаху – так само, як я через її появу. Мене знову охоплює паніка, коли я зустрічаюся з нею поглядом. Очі в неї широко розверсті, такі ж нажахані, як і мої.