Читать книгу Згодом онлайн

49 страница из 73

Я знав, що вони з Ліз близькі, але ми з нею мали бути ще ближчими. Вона могла б хоч запитати моєї думки про це, перш ніж розпатякати наш найбільший секрет якоїсь ночі в ліжку, коли вони з Ліз лежали після того, що Ріджис Томас називав «підійматися драбиною пристрасті».

– Я бачу, що ти засмучений. Можеш позлитися на мене згодом, але зараз ти мені потрібен, синку.

Вона неначе забула, що Ліз поряд, проте я бачив очі Ліз у дзеркалі заднього огляду і розумів, що вона дослухається до кожного слова.

– Добре. – Мамина подруга мене трохи лякала. – Не парся, мам.

Мама прочесала рукою волосся і на довершення смикнула себе за гривку.

– Яка несправедливість. Усе, що з нами сталося… що досі стається… це такий блядський пиздець! – Вона скуйовдила мені волосся. – Ти цього не чув.

– Ні, я це чув, – сказав я, бо досі злився. Хоча вона мала рацію. Пам’ятаєте, що я казав про життя ніби в романі Дікенса, тільки з матюками? Знаєте, чому люди читають такі книжки? Бо вони страшенно щасливі, що цей пиздець відбувається не з ними.