Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

64 страница из 89

Настрій у Родіона був препоганий. Тепер він мав при собі мобільний телефон, але з Віталією так і не зміг зв’язатися. Минулі вихідні вона вперше не зателефонувала, і Родіон губився у здогадках. Коли отримав свій телефон, то не витримав й одразу їй зателефонував – абонент був поза зоною. Він намагався зв’язатися з Віталією знову і знову, але все марно. Родіон хвилювався, у голову лізли різні думки, одна гірша другої. Він не припускав, що вона змінила номер, аби порвати з ним, – Родіон переживав, щоб з коханою не трапилося лихо.

– Можеш комусь із її родичів подзвонити? – поцікавився Роман.

– Віталія не спілкується з матір’ю.

– А подружки у неї є?

– Була одна, також вчителька, але я не знаю її номера.

– Залишається лише чекати.

– Саме так! – зітхнув Родіон.

Вони вже під’їжджали до місця призначення, а Віталія так і не зателефонувала.

Віталія у суботу вперше побувала в церкві на службі, яку проводив Володимир. Вона побачила чоловіка у церковному облаченні, і він здався їй зовсім іншою людиною: мудрою, зосередженою, натхненною. Жінка, мов зачарована, вслуховувалася у голос священника та жінок церковного хору, і здавалося, що вона вже відірвалася від грішної землі й поринула разом із голосами, що урочисто піднімалися вгору і ще кудись вище, у щось хвилююче і допоки їй незнане.