Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

68 страница из 89

– Скільки ж ранків я пропустила! – промовила вона захоплено, коли сонце піднялося над лісом, пробудило все живе навколо і розсипало своє золото верхівками дерев.

– Хіба ти одна така? – усміхнувся у вуса чоловік. – Люди частіше помічають свої негаразди, недоліки інших, зосереджуються на своїх хвилюваннях та стражданнях, не задумуючись, що життя у них одне і навколо стільки всього прекрасного! Взяти хоча б схід сонця! Це ж чудо природи, яке даровано кожній людині і, до речі, безкоштовно! Можна, звичайно, у вихідні поспати зранку довше, і це нормально, бо не завжди є можливість зустрічати народження нового дня, але ж скільки людей взагалі не бачили такого дива!

– Захід сонця також прекрасний, – зауважила Віталія. – Він знаменує закінчення ще одного прожитого дня. Можна спокійно релаксувати, спостерігаючи, як рожеве сонце стомлено ховається на відпочинок за горизонт, людина може підбити підсумки за коротенький період свого життя, що має назву «день», зробити висновки, спланувати свій наступний день. Якщо були неприємності впродовж дня – відпустити їх із заходом сонця, якщо припустилася помилок, то подумати, як вчинити так, щоб їх не повторити.