Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

60 страница из 89

– Усі ми помиляємося, але не для того, щоб усе життя мучитися, а щоб не повторити знову тієї самої помилки. Кінь на чотирьох ногах і той спотикається, а ми – люди.

– Я відчуваю себе вбивцею своєї дитини.

– Розумію! – зітхнув чоловік. – Тобі важко, боляче, але життя продовжується. Минуле змінити ще нікому не вдавалося, майбутнє ми можемо лише уявляти, а живемо ми у теперішньому часі, сьогодні і зараз. Найдорожча цінність, яку Всевишній подарував людині, – це життя, і воно неповторне, тому не можна кожен день марнувати, як це робиш ти.

– Легко сказати, а зробити…

– Один мудрий чернець сказав, що Господь дає нам сили рівно на один день, – продовжив Володимир. – Я порозмислив над його словами і зрозумів, що він правий. Кожен свій день людина має не проживати, а жити. Це і подолання труднощів, і радість від пробудження зранку, і кілька кроків вперед до поставленої мети.

– А якщо сил не вистачає на ті навіть кілька кроків?

– Все одно їх потрібно зробити! Нехай один маленький крок вперед, але треба йти! Якщо не вистачить сил, то буде наступний день, зійде сонце і Господь дасть іще сил на один крок, але життя – це рух уперед, а ти, доню, немов застигла на одному місці. Так не можна. Розумієш?