Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн
59 страница из 89
Ввечері він зустрівся з Родіоном за вечерею. Друг був набундючений і мовчазний.
– Я тебе чимось образив? – запитав Рома.
– Та ні, – промовив Родіон невдоволено.
– Не дзвонила?
– Ні.
– Не накручуй себе, все буде добре, – сказав Роман.
– Сподіваюсь, – відповів хлопець і додав: – Це ти мені вибач. Я нервую, як ніколи.
– Проїхали! – промовив задоволено Рома і щиро всміхнувся.
Розділ 15
Дорогою додому Віталія довго мовчала, поринувши у роздуми. Здавалося, що їй на плечі давить тягар, який не можна винести, і жінка йшла, опустивши плечі, повільно, ледь переставляючи важкі ноги. Володимир запропонував їй зупинитися і перепочити, Віталія залюбки погодилася. Вони присіли на горбок у густу траву, і чоловік дістав бутерброди.
– Я не хочу, – промовила Віталія.
– Бери і їж! – наполегливо і дещо грубо промовив чоловік.
Вона, як слухняне дівча, взяла бутерброд, відкусила і почала їсти.
– Не можна так себе мучити! – сказав їй Володимир.
– Не я себе мучу, провина стала моєю вічною мукою, – сумно промовила жінка. – Я помилилася, і розплата за помилку була гіркою!