Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

73 страница из 89

Вони ще довго говорили, планували майбутнє, а потім проводжали минулий день.

– Головне, доню, знайти себе і справу, яка тобі до душі, – підсумував Володимир. – Коли я почав відроджувати закинуту церкву, то серцем відчув, що це – справа мого життя.

– Так і сталося?

– Коли став священником, то усвідомив, що це моє, і на душі стало спокійніше, ніби довго-довго блукав світами у повній темряві і нарешті вийшов на світло, яке зігріває і душу, і тіло. А церква – це те, що чекало на мене довгий час, щоб дочекатися і запалити незриме світло, яке мене тепер зігріває, вказує життєвий шлях, веде вперед і взагалі тримає на цьому світі після втрати дружини і навіть сенсу життя, – пояснив Володимир.

– Ви зараз щасливий?

– Поняття щастя у кожного своє, але я знайшов себе, своє місце в житті і від того отримую задоволення. Я відчуваю свою затребуваність, коли прихожани йдуть до мене, а це так важливо! Кожна людина має відчувати, що її хтось любить, що вона комусь потрібна.

– Ой леле! Я геть забула про мобільник! – схопилася Віталія. – Напевно, батарея вже давно розрядилася, а я ж мала ще в суботу зателефонувати Роді!