Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

71 страница из 89

– Я вже думала про це, – відповіла Віталія, важко зітхнувши, – я ще раз із нею поговорю. Але просити пробачення і повзати перед нею на колінах не буду!

– Поїхали далі. Два варіанти: перший, коли ви з матір’ю знайдете спільну мову. Що тоді?

– Якщо станеться таке диво, а я відчуваю, що його не буде, то все одно я не залишуся жити з нею під одним дахом.

– Варіант номер два: мати не захоче тебе бачити, – сказав чоловік.

– Варіант наближений до реальності, – промовила Віталія з сумом, – тож нема чого мені робити у її домі. Що далі?

– Виходить, що у твоєму місті тебе ніщо не тримає, тож можна звідти виїхати. У тебе там ще є незавершені справи? – запитав чоловік.

Віталія розказала, що трохи не закінчила роботу над дисертацією і не встигла захиститися.

– Де ця робота?

– Вдома, тобто у будинку матері.

– Не подумувала про те, що треба довести завершене до кінця? Недобре зупинятися на півдорозі.

– Ви маєте рацію, я маю закінчити роботу і захиститися.

– Сил і знань вистачить? – Володимир усміхнувся куточками вуст.