Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

78 страница из 89

– Я не так уявляв наше місце служби, – тихо сказав Родіон Роману.

– А як?

– Не знаю, – він стенув плечима.

Чоловіків провели в будівлю. Для цього їм потрібно було спуститися сходами у напівпідвальне приміщення, яке було облаштоване під місце збору, поруч – кімната для зберігання зброї та набоїв.

– А там – ваш, хлопці, п’ятизірковий готель! – посміхнувся командир підрозділу.

Чоловіки пройшли в імпровізовану кімнату без вікон, призначену для відпочинку особового складу. Саморобні дерев’яні нари замість ліжок, одна лампочка на стелі, кілька тумбочок, стіл, застелений клейонкою, – Родіон побачив це і зітхнув. Хлопцям видали каремати та спальні мішки, наказали розташовуватися.

– І це все?! – здивовано запитав Родіон у командира.

– А що ще? Ще отримаєте засоби гігієни, – почув у відповідь.

– А як же гарне забезпечення армії? – з іронією запитав він.

– Забезпечення гарне, це вам не чотирнадцятий рік, – невдоволено сказав командир. – Ви ж не на курорт їхали сюди!

– У «Десні» було все цивілізовано, – зауважив Родіон.