Читать книгу Радислава. Історія одного кохання онлайн

72 страница из 77

Радислава похолонула.

– Ні, ти цього не вдієш!

Мстислав коротко розсміявся.

– Хочеш переконатися?

Радислава похитала головою, висмикнула свою руку з сильних пазурів чоловіка й перехопила уважний погляд ординця, яким той спостерігав за її розмовою з Мстиславом. Вона ненавиділа, вона справді ненавиділа цього звіра, з котрим так приязно товаришував її муж, але страх за нещасну Мокрину примусив розквітнути вуста її привітним усміхом й запросити гостя до столу. Той страх міцно тримав її й змушував мовчати та всміхатися навіть тоді, коли до дому почали заходити воїни Ариундея. Й як різнилися вони від самого товариша Мстислава – страшні жовтуватими, порослими бородами лицями, з вогняними чорними очима, що дивилися на неї геть недобре й вороже… а вже який сморід від них виходив! Радислава сумнівалася в тім, що позбутися його з будинку можливо буде й за місяць опісля їхнього від’їзду. В них вона відчувала ворогів набагато більше, ніж в Ариундеї, та мусила, все ж мусила привітати їх у домі, якому заробилася тепер господинею. Й чи могла ж коли помислити вона подібне – стане всміхатися до ординців, до звірів цих смердючих у людській подобі, й запрошувати їх до багатого столу в своїм домі? Та коли б не Мокрина, тільки б і бачив її Мстислав зараз такою. Й цей його вчинок… він ніяк не додавав тепла в ту прохолоду, котра виниклася між ними.