Читать книгу Просто гра онлайн
47 страница из 86
– Альо, гараж! – Ірина жартома штовхнула ліктем подругу. – Ти де? Я тут! У тебе морозиво попливло!
Наталія здригнулася, повернувшись у реальність, доїла морозиво й витерла руки хустинкою.
– Ходімо прогуляймося, – запропонувала вона подрузі.
Вони ходили алеями парку, де було багато відпочивальників, але Наталія нікого не помічала – її думки були далеко, поряд з коханим.
Розділ 10
Коли Микола сказав, що ввечері Латиш готовий вислухати Іллю, хлопець зрадів так, ніби тримав у руках виграшний лотерейний квиток.
– Дякую тобі! – потиснув він другу руку. – Безмежно вдячний!
У призначену годину Ілля прийшов за вказаною адресою. Латиш призначив йому зустріч на другому поверсі ресторану, де розташовувався офіс. Туди Іллю провели охоронці. Вони ж доповіли про його прихід господареві, і хлопця запросили до робочого кабінету. За столом у шкіряному кріслі сидів Латиш. Чоловік був трохи старшим за Іллю, широкоплечий, спортивної статури, з пронизливим поглядом. Він був у чорній майці, а на передпліччі в Латиша Ілля помітив татуювання у вигляді черепа. На шиї – важкий золотий ланцюжок з масивним хрестом, голова – голена, а може, чоловіка спіткало раннє облисіння. Ілля, поки роздивлявся, розгублено тупцяв на порозі, чекаючи запрошення. Латиш перебіг поглядом юнака і втупився в масивний акваріум. Здавалося, що чоловік взагалі забув про присутність стороннього, аж раптом, ніби прокинувшись, різко повернувся до Іллі й кивком запросив хлопця сісти навпроти.