Читать книгу Просто гра онлайн

53 страница из 86

– Ілько не приходить, – ледь чутно промовила вона впалим голосом. – З ним трапилося лихо.

– Яке? Що з ним?

– Я не знаю, але відчуваю серцем.

– Не вигадуй і не накручуй себе! Сідай, відпочинь і розкажи, що все-таки трапилося, – попросила подруга.

Вислухавши Наталію, Ірина обережно висловила припущення, що Ілля міг її покинути, дізнавшись, що та чекає дитину.

– Це неможливо! – заперечила Наталія. – Про це не може бути й мови! Я впевнена, що Ілько не здатен на зраду чи підлість. Він сказав, що незабаром все зміниться на краще. Напевно, він кудись вляпався. Але як мені дізнатися, що з ним?

– Зачекай кілька днів, – порадила Ірина.

Погомонівши з подругою, Наталія трохи заспокоїлася і пішла додому. День минув безцільно – Наталія не знаходила собі місця і, хоч за що бралася, усе валилося в неї з рук. Вона рано лягла спати, але сон не йшов. Коли всі в домі поснули, вона вийшла надвір, сіла на лавку. З неба дивився місяць у повні, щедро заливаючи своїм сріблом дерева, кущі, завмерлі в тиші квіти та дівчину, застиглу у своїй журбі.