Читать книгу Просто гра онлайн

52 страница из 86

Наталія прийшла за чверть до одинадцятої й примостилася на лавці, щоб вгамувати дихання.

«Усе добре, він зараз прийде», – втішала вона себе, хоча в душі наростала тривога.

Здавалося, час завмер і тривалість хвилин збільшилася в кілька разів. Наталія щохвилини позирала на наручний годинник, проте, щойно настала одинадцята, Ілля так і не прийшов. Наталія була готова розревітися просто тут, у багатолюдному парку, на очах у перехожих. Їй було байдуже до всіх відпочивальників, очі ж продовжували вдивлятися в алею, якою мав прийти коханий. Минуло ще півгодини, і Наталія була вже повністю впевнена, що з Іллею трапилася біда. Серце підказувало, що її коханий потрапив у халепу. Дівчина підвелася й повільно рушила алеєю. Ноги були важкі, у голові шуміло, і хотілося пити. Вона зупинилася біля кіоску, купила склянку мінеральної води – та була тепла, із солонуватим присмаком. Не допивши її, Наталія пішла на ринок до подруги.

– Що з тобою?! – стривожилася Ірина, побачивши Наталію. – Наточко, ти бліда, як крейда!