Читать книгу Просто гра онлайн
54 страница из 86
– Що з тобою, коханий? – прошепотіла вона. – Де ти? Чому не прийшов на зустріч? Я кохаю тебе, як ніхто не кохав!
Розділ 12
Уранці Ілля зайшов у ванну кімнату, поглянув на своє відображення в дзеркалі й невдоволено поморщився. Напевно, він падав вниз обличчям, коли його вдарили ззаду по голові, – на щоці зідрана шкіра, під оком гематома. Він торкнувся рукою потилиці – з рани й досі потроху сочилася кров. Ілля вмився, пішов на кухню, де мати вже готувала сніданок.
– Що з тобою?! – стривожено спитала вона, побачивши сина. – Де це ти так?
– На роботі впав, – відповів той.
– Треба ж обережніше, – зауважила жінка.
Вона побачила рану на голові Іллі й сказала, що треба негайно йти до травмпункту, щоб обробили та зашили.
– Нікуди я не піду, – буркнув Ілля. – Заживе, як на собаці.
– Може, хоча б зеленкою помажу, – запропонувала жінка.
Ілля сидів мовчки, поки мати принесла зеленку і обробила рану.
– Треба все ж таки зробити укол від правця, – сказала жінка. – Сходи, сину, до лікарні!
– Мамо, дай щось поїсти, – хлопець уміло натякнув, що розмову закінчено.