Читать книгу Винуваті люди онлайн

53 страница из 113

Василь відчув, що його так здавили в натовпі, що ще трохи – й затріщать ребра. І майже відразу хтось надривно заверещав:

– Держите вора! Каравул! Обокрали!

Наступної миті троє шкетів побігли мощеним тротуаром. Засюрчав свисток городового, який ніби з-під землі зродився. За шкетами кинулася частина натовпу з бородатим двірником на чолі, решта ж узялася перевіряти власні гаманці, годинники та прикраси. Тут і там лунали обурені вигуки й жалісливі зітхання. Спритні підлітки встигли в багатьох «позичити» щось цінне «на пам’ять». Василь і собі лапнув кишеню, де він власноруч ушив у підкладку кілька червінців, і похолов. Грошей не було! Сама дірка… Василь зловив на собі співчутливий погляд якоїсь старої пані й кинувся наздоганяти малих посіпак. Зовсім скоро він порівнявся з погонею. Як на гріх, товстий городовий упав посеред вузького проходу між будинками, куди шаснули злодійчуки, і загородив усім шлях. Двірник заходився коло нього, але все не міг його підняти. Дорогоцінні хвилини спливали, і вже стало ясно, що спритники втекли.