Читать книгу Винуваті люди онлайн

50 страница из 113

Ясенський хотів відразу їхати до Флора, але тоді згадав про чайну, де він не показувався кілька днів. Юліан розсудив, що, раз до Флора навідується лікар, справи майбутнього тестя не такі вже й погані. До того ж Ясенський не любив вигляду крові й іще на службі в армії уникав ситуацій, коли треба було супроводжувати покалічених солдатів до лазарету або виголошувати догану заюшеним власною кров’ю зірвиголовам. Зваживши всі за та проти, Ясенський таки подався в бік тракту, а не в бік маєтку Браницьких, як хотів спершу.

Четвертого дня після пригоди Флор остаточно опритомнів. Сперся на подушку, бо піднятися все ще не мав сил, і роззирнувся хатою. Йому здалося, що він повернувся додому після далекої подорожі й усе вже тут не так, як було тоді, коли вирушав у мандри. По суті, так воно й було. Флор блукав невідомими світами, бачився й розмовляв із покійною дружиною і нині, прийшовши до тями, навіть не знав, котрий зараз день. Маруся ж увесь цей час хазяйнувала та прибирала, щоб чимось себе зайняти. Вона перепрала всі закривавлені рушники. Потім попросила в Йогана Карловича трохи вапна й заходилася забілювати криваві патьоки на стінах. Графиня лише раз прислала дівчинку з кухні довідатися, як здоров’я Флора Ігнатовича й чи нічого не треба Марусі.