Читать книгу Згодом онлайн

59 страница из 73

– А що воно таке?

– Його кабінет! Там він пише! Якщо він десь і є, то напевно там! Бігом!

Схопивши за руку, вона потягла мене довкола мілкого краю басейну, та коли ми добігли до початку гравійної доріжки, я вперся ногами і зупинився. Але мама продовжувала рух, і якби Ліз не вхопила мене за плече, я, мабуть, зарив би носом.

– Мам? Мам!

Вона розвернулася. На обличчі виразно проступала нетерплячка. Хоча це не зовсім правильне слово. На обличчі читалося, що мама вже на півдорозі до божевілля.

– Бігом! Кажу тобі, якщо він десь і є, то це там!

– Ті, тобі треба заспокоїтися, – сказала Ліз. – Ми перевіримо його письменницьку хатину, а потім треба їхати. Я так вважаю.

– Мам!

Але мати не звертала на мене уваги. У неї потекли сльози, хоча вона практично ніколи не плакала. Не плакала навіть тоді, коли дізналася, скільки з неї хоче податкова. Того дня вона просто загупала кулаками об стіл і обізвала їх кровожерними недоносками. А тепер ось розплакалася.

– Якщо хочеш, то їдь. А ми залишимося тут, доки Джеймі не буде певен, що це кінець. Для тебе це, може, розважальна поїздка, потураєш божевільній…