Читать книгу Згодом онлайн

54 страница из 73

– А преса? – спитала Ліз. – Він був автором бестселерів.

– Господи Боже, та не знаю я. – Мама в нестямі роззирнулася, наче очікувала побачити репортерів, які причаїлися в кущах.

– Вони ще, може, й не знають, – заспокоїла Ліз. – Та якщо й знають, якщо почули по сканеру, то спершу рвонуть у поліцію і до медиків. Тіло не тут, тому й сюжет не тут. Запас часу в нас є, заспокойся.

– Мені банкрутство дивиться в очі, у мене брат може ще тридцять років прожити в інтернаті, у мене син, який колись може захотіти в коледж, тому не кажи мені заспокоїтися. Джеймі, ти його бачиш? Ти ж знаєш, який він із себе? Скажи, що бачиш його.

– Я знаю, який він, але я його не бачу.

Мама застогнала і ляснула долонею по своїй бідолашній злиплій гривці.

Я пошукав ручку дверей, але от несподіванка – її не було. Тому я попросив Ліз мене випустити, і вона випустила. Ми всі вийшли з машини.

– Постукай у двері, – порадила Ліз. – Якщо ніхто не відгукнеться, ми обійдемо будинок і підсадимо Джеймі, щоб він зазирнув у вікна.