Читать книгу Згодом онлайн

56 страница из 73

– Ворожкам постійно щастить зі здогадками, – сказала Ліз. – А є ще старий вислів про поламаний годинник, який двічі на день показує правильний час.

– То ти думаєш, що мама божевільна, а я їй допомагаю бути божевільною?

Вона розсміялася.

– Це, чемпіоне, називається сприянням. Ні, я так не вважаю. Я думаю, що вона засмучена і хапається за соломинку. Ти розумієш, що це значить?

– Ага. Що вона божевільна.

І знову Ліз похитала головою, цього разу – категоричніше.

– Вона переживає великий стрес. Це я повністю розумію. Але різні вигадки їй не допоможуть. Я надіюся, ти це розумієш.

Повернулася мама.

– Ніхто не відповів. А двері замкнені, я перевірила.

– Гаразд, – сказала Ліз. – Ходімо зазирати у вікна.

Ми обійшли будинок. У вікна їдальні я зазирнути міг, бо вони сягали землі, але для більшості інших був замалий. Щоб я міг стати й подивитися, Ліз склала долоні сходинкою. В будинку я побачив велику вітальню з широким екраном телевізора й багато химерних меблів. Побачив їдальню з таким довжелезним столом, що за ним міг розміститися стартовий склад бейсбольної команди «Метс», а ще, може, їхні пітчери. Маячня, як на чувака, що терпіти не міг компанію інших людей. Я побачив кімнату, яку мама називала маленькою вітальнею, а в глибині була кухня. Містера Томаса не було в жодній з тих кімнат.