Читать книгу Згодом онлайн

58 страница из 73

– Бо він знаменитий? Бо думають, що хтось його міг убити?

– Бо така процедура. І так, думаю, тому, що він знаменитий. Головне, щоб, коли вони з’являться, нас тут не було.

Мамині плечі понурилися.

– Нічого, Джеймі? Його не видно?

Я похитав головою.

Зітхнувши, мама глянула на Ліз.

– Може, в гаражі подивимось?

Ліз знизала плечима, мовляв, «це твоє свято».

– Джеймі? Ти як думаєш?

Я не уявляв, навіщо містерові Томасу ошиватися в гаражі, але подумав, що теоретично таке могло б бути. Може, в нього була улюблена машина.

– Мабуть, можна. Все одно ми вже тут.

Ми рушили в бік гаража, але раптом я зупинився. Біля осушеного басейну містера Томаса тяглася всипана гравієм доріжка. Уздовж неї росли дерева, але о цій порі року листя майже осипалося, тому мені було видно маленьку зелену споруду. Я показав на неї пальцем.

– А що там?

Мама знову ляснула себе по лобі. Я почав переживати, щоб вона не завдала собі якоїсь пухлини мозку.

– Господи, «La Petit Maison dans le Bois»[8]! Як я могла про нього забути?