Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн
35 страница из 89
«Нехай би не прислухалися до моєї поради, але все одно я мав би наполягти на своєму!» – думав він щоразу, коли згадував закоханих.
Розділ 9
Родіон важко звикав до нового життя у навчальному центрі. Раніше він прокидався тоді, коли добре виспиться, а тут був підйом строго о 5: 45. За командою всі сто вісімдесят чоловік підхоплювалися з ліжок, заправляли їх і поспішали до вбиральні, вмивалися, поспіхом чистили зуби. Сніданок Родіон ковтав ще напівсонний і, здавалося, що наситився, але через деякий час його починало турбувати відчуття голоду, хоча їжа була смачна і калорійна. Він не мав права піти до крамниці і щось собі купити на перекус, тож товариші порадили пити склянку води, щоб не так хотілося їсти. Вода втамовувала відчуття голоду, але лише на певний час.
Життя Родіона, як і інших чоловіків, текло одноманітно, і дні були схожі один на одного, мов близнюки. Шикування, теоретичні заняття, обід, практичні заняття, полігон, вечеря – і навіть тоді не мали вільного часу, потрібно було чистити зброю. Відбій о двадцять другій годині, Родіон падав у ліжко напівживий. Режим і фізичні навантаження його так виснажували, що юнак засинав одразу, як тільки голова торкалася подушки. Здавалося, і не спав зовсім, як знову лунала команда: «Підйом!» І знову все по колу.