Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

56 страница из 89

– Вона одразу зрозуміла, що на таких простачок, як вона, там не звертають уваги, – сказав хлопець. – Кілька разів до неї чіплялися, але то були зустрічі на одну ніч, щоб переспати і забути на ранок, як її звуть.

Родіон поцікавився, як до таких походеньок своєї дівчини ставився сам Роман.

– Ти будеш здивований, але я навіть давав їй гроші на нове вбрання, коли Оля зробила висновок, що на неї не звертають уваги, бо погано і бідно вдягнена, – з сумом промовив хлопець.

– Але нащо?! – здивувався Родіон. – Так її кохав до нестями?

– Тоді мені здавалося, що любив її безмежно і заради щастя коханої ладен був на все, – пояснив він. – Зараз розумію, що то була жалість, от і давав кошти на походеньки у клуби та модні шмотки. Звичайна дурість з мого боку!

– Кохання… воно не таке, інше.

– Тепер я це розумію. Якби у нас були справжні почуття, то все мало б бути інакше. Вона розважалася, а потім просила у мене гроші в борг знову і знову, я давав, і ми знали обоє, що повертати борг вона не буде. Дожився до того, що сам відмовляв собі навіть у нормальному харчуванні. Все скінчилося тим, що Оля зв’язалася з одним мутним типом, який запропонував їй їхати у столицю, щоб працювати проституткою.