Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

57 страница из 89

– І вона погодилась?!

– Так. Відкрито мені про це розповіла, подякувала за допомогу і поїхала. Уяви, вона навіть не сказала «пробач».

– Ти її так просто відпустив? Не став боротися за неї?

Роман розповів, як намагався переконати, що там вона грошей не заробить, лише неприємності, але дівчина стояла на своєму і врешті-решт сказала, що їй начхати на почуття і кохання взагалі не існує.

– Вона розбила мені не лише серце, а й віру в кохання, у справжні почуття і чесні стосунки, – зізнався юнак.

Родіон зауважив, що по ньому цього не скажеш – завжди усміхнений оптиміст.

– Життя мене навчило швидко справлятися з неприємностями і розчаруваннями, – задумливо промовив Роман. – Вже за місяць я увійшов у своє звичне русло життя і зробив висновок, що Оля не та людина, яка мені потрібна, і таких менше, ніж справжніх щирих дівчат, просто я ще не зустрів свою половинку.

– І тоді вирішив піти в АТО?

– Те рішення прийшло тоді, коли зрозумів, що від держави мені свого житла не бачити, як власних вух, тож вирішив сам заробити на дах над головою, – пояснив Роман і запитав, чи вірить Родіон у справжнє кохання.