Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак онлайн

55 страница из 89

– Так, я мав у дитинстві все, що хотів, – погодився Родіон, – але добровільно від усього відмовився, щоб бути разом із коханою жінкою. Тепер, як і ти, я не маю нічого.

– Але знаєш, що тебе чекають удома батьки і затишний будинок, куди ти можеш повернутися, коли буде бажання.

– Здається, ми тут тому, що хочемо власними руками збудувати своє щастя, щоб не залежати ні від кого і чогось досягти в житті, – зауважив Родіон. – Виходить, що ми в однаковому становищі. То як щодо Олі? Ви розбіглися чи що?

– Оля швидко стомилася від невдач – їй хотілося мати все й одразу.

– Так не буває.

– Буває, якщо народився у заможній родині, – промовив Роман. – Якось Оля заявила, що стомилася від такого життя, хоча вона виросла у сиротинці, як і я, і розуміла, що сподіватися нема на кого, манна з неба не посиплеться, треба своїми руками на неї заробити. Не знаю, що з нею сталося, але Оля вирішила спробувати знайти мажора, щоб отримати все в одну мить, і почала ходити до нічних клубів.

– І як? Вдалося? – посміхнувся Родіон.