Читать книгу Просто гра онлайн

49 страница из 86

– За рік ти маєш повернути мені повну суму, – сказав йому Латиш.

– Я зрозумів! – закивав Ілля.

– Напишеш розписку.

– Звичайно!

– Паспорт із собою?

– Так!

– Давай сюди, я зніму з нього копію.

– Прошу!

– Знаєш, що я можу зробити з тобою, якщо не повернеш борг?

Ілля витримав важкий погляд Латиша.

– Можу здогадатися.

– Мої хлопці просто закатають тебе в асфальт, але спочатку ти повернеш борг. Маєш квартиру?

– Так, живу там з матір’ю та братом, – відповів Ілля, згадавши, що нещодавно батько Наталії також погрожував закатати його в асфальт. «Двічі не закатають», – майнула мимоволі думка.

– Дивись, щоб не залишив рідних на вулиці, – попередив Латиш і дістав із шухляди стола аркуш паперу та ручку.

Обговоривши деталі, Ілля отримав бажані сім тисяч доларів, написав розписку і, не тямлячи себе від щастя, покинув приміщення.

Уже сутеніло, тож Ілля, час від часу торкаючись прикріпленої на поясі барсетки з грошима, поспішив додому. Щоб скоротити шлях, він попрямував між гаражами, не одразу помітивши, що за ним йде трійка молодиків. Ілля почув позаду себе кроки, напівобернувся і побачив підозрілих осіб. Він пришвидшив крок – чоловіки також. Іти до проходу між гаражами, який закінчувався виходом на багатолюдну вулицю, було ще далеко.