Читать книгу Винуваті люди онлайн

76 страница из 113

– Марисю, серце, не стіймо на протязі, ходімо в дім!

Ясенський узяв Марусю під лікоть, і вона покірно рушила в будинок, де челядь уже почала прибирати зі столу. Юліан тримав Марусю дуже обережно, ніби вона й справді була порцеляновою. Водночас вона відчувала, що не змогла б за всього бажання вирватися з його сильних рук. Мов загіпнотизована, Маруся крокувала туди, куди її вів Ясенський. Здавалося, вона вже втратила здатність відчувати будь-що, і все ж, коли вони опинилися в Юліановій спальні, Марусі стало дуже страшно.

Юліан причинив двері спальні й обернувся до дружини. Її потуплений погляд, скуті рухи неймовірно збуджували його. У домі було тихо, тільки дошки старої підлоги ледь поскрипували під обережними кроками Ясенського та фіранки на вікні стиха шелестіли від нічних протягів.

Маруся від утоми та страху ледве трималася на ногах. Їй хотілося сісти бодай на краєчок ліжка, але вона не сміла цього зробити, заворожено стежачи за кожним рухом Ясенського. А він ніби жартома взяв дружину за руки та стиснув так, що золотий перстень боляче впився в Марусин безіменний палець.