Читать книгу Винуваті люди онлайн

78 страница из 113

– Ти вся тремтиш, моє серденько, випий, щоб зігрітися…

Юліан застав Марусю в тій самій позі: вона в самій лише сукні застигла біля ліжка, ніби паркова статуя. Юліан мимохіть замилувався дружиною. «Венера Боттіччеллі» – так, здається, була підписана репродукція, що висіла на стіні в борделі, куди ходив увесь їхній гарнізон. А нині ця картина ожила та стала йому за дружину. Непогано як для шляхтича середньої руки.

Маруся нарешті збагнула: Юліан хоче, щоб вона випила горілки. Вона заперечно похитала головою. Але Юліан не зважав, він швидко налив дві чарки та простяг одну Марусі.

– Вип’ємо, моя кохана, за наше щастя!

Даремно Маруся крутила головою – Юліан майже силоміць улив їй горілку до рота. Маруся закашлялася та слухняно стала заїдати горілку половинкою марципана. Після другої чарки Маруся відчула, що їй дуже паморочиться в голові, бо від ранку майже нічого не їла. Після третьої ж Маруся сказала Юліанові, що дуже втомилась і мусить прилягти. Він не заперечував і навіть розстелив ліжко.